У житті поворотні моменти не завжди відбуваються драматично; іноді вони підкрадаються тихо та непомітно: ще одне завдання. Ще одне «звичайно, я це зроблю». Ще одне «Я не хочу розчаровувати». Одна дрібниця, яка перехилить ваші терези. Марта Сікорова, авторка Дуже погані казки, Вона знає це з власного досвіду. Вона довго адаптувалася до оточення, бажала йому догодити та змушувала себе працювати, поки її життя не почало руйнуватися. Вона вирішила впоратися з цим по-своєму. І на цьому вона не зупинилася; через свої «Дуже погані казки» вона також намагається допомогти іншим людям.
«Дуже погані казки створювалися в той час, коли я намагалася догодити багатьом людям навколо, догодити собі та завзято та старанно використовувати всі свої таланти, які мені довірили. Я не могла сказати «НІ» майже всьому, що «ходило навколо» мене. Дійшло до того, що я не змогла закінчити бакалаврат, мені довелося одразу йти до центру зайнятості, я почала працювати з людьми похилого віку як доглядальниця, і ще більше зіткнулася з темою смерті».
Ми запитали Марту про те, як виникли «Дуже погані казки» — від ідеї до втілення та участі Марти в інкубаційній програмі Social Impact Award 2025, у якій вона отримала нагороду публіки.
Терапевтичні казки
Концепція «Дуже поганих казок» базується на принципі терапевтичних казок. Подібно до казок для дітей, читачі дізнаються про навколишній світ і особливо про себе через історії. Форма дозволяє їм дивитися на те, що з ними відбувається, не говорячи безпосередньо про себе. Як не парадоксально, ця деперсоналізація допомагає їм краще розпізнати себе в персонажі та прийняти його реальність. Замість сорому, завдяки такій подачі, виникає більше «моменту ага» – ага, я теж так відчуваю, ага, можливо, більше людей стикаються з цим, і з цим можна боротися іншими способами.
Дуже погані казки мають два кінцівки – хороше і погане. Таким чином, вони показують читачам наслідки їхнього власного вибору та усвідомлюють можливість самостійно вирішувати свою долю; ми обираємо, як закінчиться наша історія, і ми самі несемо за це відповідальність. Крім того, Марта супроводжує історії питаннями для роздумів та практичними порадами щодо роботи з тілом, щоб читачі не обмежувалися теорією, а могли перенести рішення в реальність повсякденного життя.
Марта підходить до теми з великою повагою; вона консультувалася щодо своїх історій з кількома психотерапевтами, і її амбіція полягає не в тому, щоб замінити терапію, а в тому, щоб поєднати її із силою мистецтва.
«У мене були моменти «ага» від однієї книги, фільму чи п’єси, які були для мене трансформаційними, потужнішими, ніж тижні терапії. І коли я дивлюся на експресивну терапію, я запитую: коли те, що виходить з людини, є результатом терапевтичного процесу, а коли це витвір мистецтва? Хіба ці світи не перетікають природним чином один в одного? Так само, як медицина повертається до цілісності, а психотерапія — до тіла та духовності, я намагаюся поєднати силу мистецтва з безпечною основою, в якій людина може відчути прийняття та отримати інструменти для зміни моделей поведінки, які нам не служать».
Які теми досліджує «Дуже погані казки»?
«По суті, ми можемо сприймати це [«Дуже погані казки»] як ненасильницьку форму розмови про різні теми, з якими має справу людина, здебільшого дуже чутлива. Терапевтичний вплив книги полягає не лише в самих казках, а й у наступних «вправах» та порадах щодо роботи з собою».
Марта називає це так невпевненість талановитих людей, відчуття внутрішньої неповноцінності, страх реалізувати власний потенціал та встановити межі. У своїй практиці він зустрічає багатьох здібних людей, які, як не парадоксально, найменше вірять у себе. Це усвідомлення того, що ми живемо в культурі, яка винагороджує адаптацію, продуктивність та мовчазне перевантаження. Що породжує людей, які не можуть покладатися на власну цінність. Читачі цінують грайливість, але також і грубість двох кінцівок. Багато з них знаходять себе в історіях і хочуть щось змінити у своєму житті.
«Одна з головних цілей «Дуже поганих казок» — позбавити читачів ілюзій, таких як те, що інші піклуватимуться про них, якщо вони будуть дуже добрими, що хтось завжди заступиться за них, або що те, про що вони мріють, впаде їм на коліна, якщо вони будуть достатньо слухняними та смиренними».
Марта розкриває ці теми як у книжковій формі, так і на семінарах та коучингу. Учасниці (переважно жінки) розповідають про те, як цей досвід допоміг їм повернутися до себе, до свого тіла, до пріоритетів та мрій, які вони відклали.
«Часто цей час на семінарі – це час зупинки, перезарядки, підбадьорення і навіть зцілення. Одна шістдесятирічна жінка залишила курс вихідного дня з відчуттям, що нарешті прийняла своє ім’я у своєму віці».
Програма інкубації соціального впливу 2025 року
«SIA дала мені перспективу, невелику дистанцію від усього проєкту та усвідомлення того, що він виходить за межі мене, і що я не є і не маю бути в центрі проєкту. Навчилася відпускати речі, співпрацювати з іншими, не бути відповідальним за все, робити це сталим чином».
Премія за соціальний вплив не додала проєкту «сенсу», він уже був присутній. Користь від інкубаційної програми для Марти була іншою; вона допомогла їй побачити проєкт з вищої точки зору та підійти до нього довгостроково та стало стосовно себе. Завдяки SIA вона також зрозуміла, що «Дуже погані казки» мають потенціал, і що люди навколо неї також його бачать, що підвищило її впевненість у собі – саме цього нам часто потрібно найбільше навчитися і чого насправді навчає «Дуже погані казки».
Крім того, Марта цінує практичні поради з різних галузей програми, можливість поспілкуватися з багатьма цікавими людьми та наставництво, під час якого їй довелося відповідати на безліч незручних запитань та розраховувати, чи був проєкт економічно сталим.
В інкубаційній програмі Social Impact Award 2025 Марта отримала нагороду публіки за свій проєкт.
Марта Сикорова
Окрім того, що вона є авторкою «Дуже поганих казок», вона також є науковцем Інституту соціального здоров’я, музиканткою гурту «Добра проблема» та театральною імпровізаторкою.
- Завдяки «Very Bad Fairy Tales» він дозволяє собі більше свободи в житті, ніж раніше – підійти до невідомого музиканта на вулиці та приєднатися до нього своїм голосом, залізти на шафу на заняттях, домовитися про стажування в Брюсселі або ж проводити майстер-класи та концерти в нетрадиційних місцях.
- Якби їй довелося обрати один об’єкт, який символізує весь проєкт, це була б квітка в горщику, яку вона привезла зі Швеції на FlixBus: «Квітка потребує догляду, і тоді вона може бути корисною».
- Зараз вона пише в голові казку про принцесу Спіді. Вона так поспішала – і ніколи не зупинялася, щоб сказати собі, що цього досить, що вона сама досить: назва буде «Тобі достатньо, і цього досить».
- Її найбільший «дракон, якого потрібно перемогти», — це нетерплячість до себе та інших.
«Ми не обирали початок, іноді ми не обираємо обставини, але кінець нашої історії, те, як ми з усім цим впораємося, ми обираємо».
Премія соціального впливу
Нагорода за соціальний вплив (SIA) Чехія je інкубаційна програма, яка підтримує молодь віком від 14 до 30 років у розробці соціально корисних проектів. Її мета — допомогти перетворити ідею на реальний та сталий бізнес з позитивний вплив компанії.
Він пропонує:
- наставництво від досвідчених фахівців та консультацій з понад 190 експертами.
- Семінари зосереджений на розвитку підприємницьких навичок.
- Шанс виграти €1 за найкращі проекти.
- Доступ до міжнародної спільноти понад 30 000 соціальних новаторів.
Він призначений для стартап-проектів, які:
- Вони знаходяться на початковій фазі (протягом 1 року існування).
- Вони не отримували жодної іншої підтримки, що перевищує 3 євро.
